НІКІТА ДЖИГУРДА та рок-гурт "САД" у програмі
"Не помре дух України"
27 квітня 2012
Гурт «САД» сформувався як творча одиниця і почав виступати задовго до того, як сцену побачили більшість колективів, які ми сьогодні вважаємо ветеранами українського року. А саме – далекого 1981 року у м. Дніпропетровську. На початку діяльності, у 80-х роках, учасники «САДу», зазнавали неодноразових, систематичних переслідувань з боку КДБ за те, що дозволяли собі творити справді незалежну музику в часи суцільного застою, брехні та офіціозу. Сам факт незалежної позиції команди (що вивлялася насамперед у спрямуванні музики, що грав тоді САД та україномовних текстах), прагнення ігнорувати панівну ідеологію, не міг не дратувати «органи».
На сьогодні, якщо вам доводилося бачити виступи САДу, можна подивуватися, наскільки цілісно зміг пронести через десятиліття обраний вектор руху лідер і засновник гурту Сергій Решетник, який називає себе просто Сірий.
На сцені ця команда сьогодні справляє враження і звучить на рівні грандів світового металу на зразок Metallica, Megadeth чи Godsmack Швидкі соло, майстерні аранжування довжезних композицій, що тяжіють до жанру рок-опери, масштабність проблематики, шалене завзяття у грі – все це САД. Енергія музикантів особливо вибухова, коли грають «шевченківську програму», особливо близьку гуртові вже не перший рік.
Маємо на увазі надзвичайно талановиті інтерпретації поезії Кобзаря (такої нібито всім відомої та звичної ще зі школи) через «вживлення» у контекст гард-року та геві-металу у неповторному, авторському баченні, незашореному багатьма стереотипними підходами до цих загалом немолодих стилів. Слід сказати, цей шлях на сьогодні торовано не те щоб багатьма рок-гуртами, але всім відомі, скажімо, шедеври КОМУ ВНИЗ на слова Тараса; виходив у 2000-х роках навіть окремий збірник «Кобзар форева», де було зібрано зразки такої творчості різних команд. Просто САД мають настільки своєрідне бачення доробку Кобзаря, що переплутати їх з іншими неможливо, а не знати його – соромно.
Нікіта Джигурда написав «Оду Україні»
Згадавши про всоє українське коріння, нині російський актор і бард Нікіта Джигурда написав оду Україні та Тарасу Шевченку:
Не помре дух України, бо безсмертя знає,
Бо душа її єдина білий світ плекає!
Слава й воля України від негод лікує,
Наче сонячна дитина в собі Бога чує.
Від Карпат до Сахаліна рідна Україна
Не поставить на коліна ні дочки, ні сина.
Розквітай же, щира ненько, у нашому коханні,
Хай прозріють вороженьки у Хрестовім храмі!
Хай відкриють очі серцю та любов зазнають,
Хай горілки вип'ють з перцем і з нами заспівають!
По всесвітній Божій волі вільна Україна,
Незалежна від недолі як творця перлина.